Реклама МММ-2011
у Коломиї за останній місяць поширювалася зі швидкістю світла: з усіх
біл-бордів та сіті-лайтів міста мило посміхаються щасливі обличчя людей, які
розмахують грошима. Чим насправді є нова хвиля фінансової піраміди, яка
докотилась і до Коломиї, – ризикованим, але легальним бізнесом чи однозначною
аферою? Відповідь на ці питання з’ясовували наші журналісти.
|
Як
і вимагає закон, коломийські градоначальники відзвітували про свої заробітки за
минулий рік. Отож пропонуємо громаді дізнатись, скільки грошей принесла «праця
на користь Коломиї» Ігорю Слюзару та його заступникам у 2011 році.
|
У багатьох країнах світу вважається, що перебування в установах
виконання покарання дорого обходиться державі і, відповідно, цей тягар лягає на
платників податків. Тобто, такий підхід щодо притягнення до відповідальності
економічно невигідний. Доцільніше примусити особу, яка вчинила неправомірне
діяння відшкодувати завдані збитки. Не секрет, що для деяких людей віддати щось
своє - це вже досить серйозне покарання.
|
Віталій Кличко найбільш рейтинговий політик у
Івано-Франківську. Йому довіряють 64% мешканців столиці Прикарпаття. Такі дані
опитування соціологічної групи «Рейтинг».
|
Минулого року 7 квітня у Коломиї по вулиці Січових
Стрільців, 39 відкрилась спеціалізована аптека «Ромашка».
|
Творення цієї історії почалося ще в
часи Середньовіччя, коли під українським небом серед величавих лісів Подільсько-Волинської рівнини поставала мальовнича місцевість з тихою назвою Почаїв. Довколишніми просторами панувала Божа благодать і
спокій, ніби в очікуванні неземного дива. І воно, диво, не забарилося, коли
засяяла гора і над нею у вогненному стовпі з’явилася Богородиця. На скелі, де
стояла Пречиста, відбилася її стопа, з якої заструменіло життєдайне джерело.
Монахи і пастух, які були свідками видіння, заповзялися на цьому місці звести
духовну обитель Успіння Божої Матері.
|
Нікого в Україні не здивуєш тим, що люди при владі
використовують своє становище та владу заради власного збагачення. Часто це
буває на шкоду держави чи місцевої громади. На жаль, такі випадки трапляються і
у Коломиї. Ми вже неодноразово у наших публікаціях виводили на чисту воду
нечистих на руку «властьімущих» коломиян. Сьогодні чергова історія.
|
Протягом двох останніх тижнів лютого соціологічною групою
«Рейтинг» було проведено велике соціологічне опитування громадської думки
стосовно політичних симпатій українців.
|
Не секрет, що більшість орендодавців офісних приміщень були
фізичними особами-підприємцями, платниками єдиного податку. З введенням 1
квітня 2011 розділу Податкового кодексу України, що регулює сплату податку на
прибуток, статус платника єдиного податку у фізичної особи став перешкодою для
ведення цього бізнесу.
Відповідно до п.139.1.12. Податкового кодексу України, витрати,
понесені у зв’язку з придбанням послуг оренди у фізичної особи - підприємця,
який сплачує єдиний податок, не можуть бути включені у витрати з податку на
прибуток.
|
За прогнозами астрологів, 2012 рік – рік Дракона, мав
би принести зростання у демографічному плані, а також сприяти укладанню шлюбів.
Що змінилося у Коломиї у цьому аспекті, ми з’ясовували у начальника відділу
реєстрації актів цивільного стану Коломийського міськрайонного управління
юстиції Любові Юрійчук
|
Крокуючи від хати
до хати, листоноші скорочують відстані між людьми, несуть нам свіженькі новини
і радість спілкування з рідними. Як би не розвивались сучасні інформаційні
технології, ми завжди чекаємо вісточки від родичів, друзів, знайомих, які через
ті чи інші життєві обставини знаходяться далеко від нас.
|
Цей край
колись облюбували лелеки, яких тут називають бузьками, - достойні своєї
романтичної вроди ці Божі птиці з чорною ознакою. Довкола було, та, зрештою, й
залишається вдосталь водойм, канали яких творять своєрідну подільсько-волинську
Венецію. Велика кількість приток, ровів і просто боліт та перекопів надають
самобутньої неповторності старому містові. Існує повір’я, що саме від
нечисленних колоній чорногузів утворилася назва поселення Буськ. Але, якщо
брати до уваги те, що давнє городище розташоване на берегах річки Західний Буг,
то відповідно й етимологія слова Буськ походить від назви ріки. Серед визначних
уродженців міста Буська варто згадати Іларіона Свенціцького – мовознавця,
музеєзнавця, мистецтвознавця, доктора філологічних наук,
громадсько-культурного діяча, дійсного члена Наукового товариства ім. Шевченка,
який тут прийшов на світ 7 квітня 1876 року. Сей достойний муж був запрошений
до Коломиї 24 грудня 1934 року на відкриття в Українському народному
домі музею «Гуцульщини» його директором Володимиром Кобринським. Але польська
адміністрація міста над Прутом чинила всілякі перешкоди цьому заходу. Староство
дало дозвіл на приїзд до Коломиї лише 29 грудня. Того дня Свенціцький
представляв делегації від Львівського музею ім. Андрея Шептицького та НТШ.
Легким натяком на свою належність до цього потрійного переплетіння міст постає
донька І. Свенціцького українська дослідниця Віра Свенціцька, яка ще 1939 року
у львівському виданні «Різьблені ручні хрести XVII-XX вв.» подала опис і фото
служебного хреста у вигляді свастики, наскрізно вирізаної в дереві майстрами з
с. Білі Ослави, який тепер займає належне місце в збірці Коломийського НМНМГП.
|
У 1938 р. на Коломийщині
широко відзначали 70-ліття «Просвіти». Але це були останні всенародні
культурно-освітні свята. Через рік з приходом більшовиків усі заклади
товариства «Просвіта» було зліквідовано, а їх керівників-організаторів заарештовано.
Втім «Просвіта» не щезла, як того хотіли вороги українського народу.
|
Шанованою на Галичині є Ченстоховська ікона Божої Матері.
Церковні передання говорять, що вона належить до 70 ікон, написаних святим
апостолом і євангелістом Лукою.
|
Після завершення мистецького дійства, яке відбулось у музичній школі №2, я, глянувши на годинник, усвідомила, що три дні прожила без відчуття реального часу, адже моя душа була переповнена музикою і хвилюванням.
|
| Очевидно, що найцікавішою подією минулого політичного тижня було розширене засідання Кабінету міністрів, на яке завітав і сам Гарант. Але вийшов невеликий конфуз: образ «великого і жахливого» Віктора Януковича отримав помітну тріщину, швидко та безболісно зализати яку, судячи з усього, не вдасться. Президент замість оприлюднити кадрові рішення щодо чиновників, які абсолютно не впоралися із проведенням реформ і на яких лежить вина за «погіршення життя вже сьогодні», вдався до конспірології та викриття невідомих, що скуповують зброю та планують напади на органи державної влади з метою їх захоплення. Чесно кажучи, коли почув ці слова Віктора Федоровича, так одразу і не зрозумів - це жарт чи Президент серйозно?.. Одразу ж згадався Остап Вишня, який під час допиту НКВДистами сказав приблизно таке: - Гранати були? - запитав представник каральних органів. - Так, були! - відповів гуморист і продовжив. - Під ліжком цілий ящик! Ага, а ще одна у кишені! Матню мені розірвала! Коментувати цю заяву Президента сенсу немає, тут і так все зрозуміло. Незрозуміло лише хто нашептав Віктору Федоровичу ці дані. Видається так, що цей невідомий добре вміє грати на «комплексі Майдану», глибоко вкоріненому у свідомості глави держави. А якщо так, то залишається відкритим питання, наскільки самостійним є Віктор Федорович у прийнятті рішень. Отож у результаті очікуваної «кадрової бурі», яку передбачали чи не усі журналісти, експерти та й деякі представники влади, не відбулось. «Залізним» Янукович виявився лише у справі запроторення в «місця не настільки віддалені» Юлі Тимошенко. Провальних та одіозних же міністрів він звільняти не наважився. Однак щоб хоч якось зберегти обличчя, показово поговорив з ними на підвищених тонах, покричав та пригрозив. Виглядало це показне картання та входження Гаранта в образ «суворого, але справедливого» начальника, м’яко кажучи, смішно і в плані розважальності, зовсім не поступалось різноманітним гумористичним роликам, яких так багато зараз на телебаченні. Окрім цього, про ефективність такого «публічного «наїзду» свідчать слова одного із розкритикованих міністрів. Я про Дмитра Табачника, який сказав, що Президент може стільки критикувати підлеглих, скільки хоче,.. а нам, мовляв, «своє робить». Загалом внаслідок такої напівтеатральної постановки у традиціях радянського партократизму не пощастило тільки львівському і запорізькому губернаторам, яким довелося зіграти роль цапів відбувайлів, адже зовсім без кадрових жертвоприношень обійтися було ніяк не можна. Видається так, що тепер для усіх чиновників актуальною є фраза «Не такий страшний Янукович, як його малюють». Як вдало зазначив один із журналістів, на цьому засіданні уряду Микола Азаров нагадував суворого класного керівника, який взяв слово після промови директора школи і роздавав кожній свашці по ковбасці. Як і годиться зразковому підлеглому, Микола Янович із завидною запопадливістю підтримав думку Віктора Федоровича про те, що у майже катастрофічній економічній ситуації винні не урядовці та провалені реформи, а українці, які не бачать «позитивних зрушень» та зростання «жирів у маслі». У силу цього своїм міністрам наказав «іти в народ» та розповідати про те наскільки все чудово. Тож, напевне, зовсім скоро нас чекає інформаційна буря на провладних центральних телевізійних каналах про те як наша влада веде Україну до «процвітання та світлого майбутнього». Чомусь ці слова я захотів взяти у лапки… Віктор Фітьо 4.11.2011 ПРО СХОЖІСТЬ ЦИРКУ І ВЕРХОВНОЇ РАДИ Дуже добру розвагу нещодавно мали члени польської парламентської делегації. Якийсь веселун додумався показати польським депутатам відео з тим, як українські, прости Господи, парламентарі голосують, натискаючи кнопки за інших. Фурор провів момент, де депутат голосує за декількох відсутніх колег. Побачивши це, поляки спочатку здивувались, потім стали сміятись та знімати це видовище на свої мобільні телефони. Знаєте, як якусь диковинку, як мавпочок з Мадагаскару знімають на відео в зоопарку. Саме так реагують цивілізовані поляки на «диких» представників українського етносу. Соромно, більше слів не підібрати. Пізніше представники польської делегації пояснили журналістам, що якщо депутат Сейму проголосує не особисто або замість когось, він автоматично втрачає мандат та право бути обраним в майбутньому. За всю двадцятилітню історію постсовєтської Польщі такий ганебний випадок стався лише раз. Тоді був грандіозний скандал, і після цього у Польщі голосування за когось вважається злочином. Пригадую, схожий випадок стався у Литві десь на початку 2000-их. Тоді Конституційний Суд рекомендував позбавити мандатів обидвох порушників. А що в нас? А в нас мало що голосують чужими картками, плюючи на закон. Так ще й пропонують це злодійство закріпити законодавчо. Регіонал Володимир Марченко, автор цієї геніальної ідеї, вважає, що тільки так цирк під назвою Верховна Рада зможе ефективно працювати. А тепер мораль. Відчуйте, як то кажуть, різницю. В Європі, Польщі та Литві шанують та дотримуються букви закону, тому і добре живуть. Нам поки що до них рівнятись немає чого, вони ЦИВІЛІЗОВАНИЙ СВІТ. Ми ж рухаємось у тундру русского міра. ПРО ГЕРОЇВ ТА ПУСТОСЛОВІВ Вже не один раз звучали повідомлення про те, що в Донецьку хочуть закрити єдину українську школу. Українофоби із Донецька пояснюють це тим, що утримувати її недоцільно, що дітей мало і т. д. А між тим школа № 111 – це єдине місце в зрусифікованій столиці Донбасу, де ще можна почути українську мову. Однак здійснити ці плани завадили батьки. Вони виступили рішуче проти ініціативи влади. Батьки організовували акції протесту, пікети та погрожували навіть самоспаленням. Але вони відстояли українське. Відстояли, між іншим, у дуже важких та ворожих умовах. Вчора міська влада офіційно повідомила, що відмовляється від ідеї закриття української школи. Тепер про мораль. Оці люди, що зберегли українську школу, я впевнений, не ходять на мітинги, не клянуться голосно у любові до України, не тримають портрети Бандери у себе вдома. Тим не менше, вони герої, адже здійснили вчинок… На відміну від тих пустословів, що тільки і вміють кричати на мітингах, клеймити зрадників та піаритись на іменах українських героїв. Віктор Фітьо
28.01.2010 ДО ВІТАЛІЯ ВАНДИЧА З ПРИВОДУ «НАПІВКОЛОМИЯН» Сьогодні хочу подискутувати із депутатом Коломийської міської ради Віталієм Вандичем. Прочитав його статтю про стару казарму у парку Трильовського, з якою зараз відбуваються незрозумілі речі. Питання, яке піднімає автор дійсно болюче. Адже такі архітектурні перлини ми мусимо зберегти і в цьому питанні з паном Віталієм я згідний.
Однак подискутувати хочу про інше. В статті я знайшов таку фразу: «Чимраз більше переконуюся, що для того, аби любити місто, треба не лише говорити чи писати про це перед виборами, але треба у ньому народитися, вирости, піти з батьками у парк Трильовського на гойдалки, з друзями у кінотеатр «Ірчана» чи «Джерело», виховуватися у дитсадочку, вчитися у школі… А приїхати пристосувавшись,…залишитися тут і після цього щиро полюбити Коломию – не вірю я в це». Розумію, що ця фраза у вашій статті в першу чергу стосується Ігоря Слюзара, але…Крім нього у Коломиї багато людей, які тут не народились, але люблять місто не менше за вас. Тож не варто їх усіх ображати.
За специфікою роботи перезнайомився з безліччю людей у Коломиї. Зустрічав людей родом із Львова, Франківська, Сокаля, Жовкви, Турки, Болехова, Вінниці, Тернополя, Ярослава, Донецька, Стрия…Хто вони, на вашу думку пане Віталію, напівколомияни, недоколомияни, трохиколомияни?
Дивним виглядає той факт, що ви у кращих традиціях Глєба Павловського (впевнений, що знаєте такого персонажа) ділите коломиян на сорти та позбавляєте тих, хто Божою волею не народився у Коломиї, права її любити. Не думаю, що ви маєте право монополізувати чи приватизувати любов до землі на якій разом живемо.
МАЙДАНІВ НЕ СТАНЕ Чи можна святкувати день соборності України кожен окремо на різних майданах? Таке запитання виникло у Любомира Гузара, коли Патріарх дивився на абсурдність цьогорічних святкувань свята об’єднання українців. Ні, - відповідає він сам, - це є внутрішнім заперечення того, що має бути. Більш адекватного опису святкування Дня Соборності знайти важко.
Злуки дійсно не вийшло. Не вдалось опозиції продемонструвати свою єдність та згуртованість. Не вдалось і владі реалізувати гасло, яке було написано на бігбордах Януковича: «Одна країна – один народ». Свято Злуки перетворилось у свято політичного марнославства тих, хто при владі і тих, хто туди прагне повернутись.
З історії знаємо, що 22 січня стало реальним втіленням вікової української мрії про власну державу від Карпат до Донбасу. Тим сумніше та болючіше, що замість укріплення цієї мрії українські політики використали її виключно заради власного піару.
Святкуючи свято єдності, Юля Тимошенко зі своїми соратниками ні разу про нього не згадали у своїх промовах. Юля Володимирівна говорила про все: провокації міліції, загрози кровопролиття, автобуси зі всіх куточків України, яких не пускають до Золотоверхого, політичні переслідування і ще масу речей. Але і словом леді Ю не обмовилась про нову державну ідеологію, принципи реального об’єднання держави тощо. Виглядало все це як старт чергової виборчої кампанії не більше. «Фронт змін» і його нові сателіти перетворили День злуки у день боротьби з головним електоральним конкурентом – БЮТом.
Не вийшло нічого цього дня не лише в опозиції, яка ще раз показала українцям нездатність до вольових вчинків. Дала маху і влада. Їхній «концерт» ні на йоту не показав владного стремління об’єднати дві частини держави. В принципі тут нічого дивного нема. Свято Злуки і принципи, що його породили цій владі чужі. Януковичу і Ко ближчі принципи Радянської України. А ці принципи чужі духу 22 січня. Незважаючи на пафосні промови Януковича закінчилось свято «регіональної» єдності фінансовим скандалом. Люди, що стояли під голубими прапорами в кінці дня пришли отримати обіцяні за мітинг гроші.
На завершення хочу розповісти вам анекдот до теми: «Цікаво, лідерам опозиції вистачить майданів у Києві, щоб окремо один від одного відзначити день народження Шевченка?». Смішно…якби не було так сумно.
|